Православных очень тревожит приказ МОЗ Украины «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» от 04.10.2021 г. № 2153, которым определен перечень профессий и организаций, работники которых подлежат обязательной вакцинации против COVID-19.

В связи с угрозой не допуска к работе противников вакцинации против COVID-19 хочется обратить внимание на следующее. В соответствии с частями 1 и 2 статьи 12 Закона Украины «Про захист населення від інфекційних хвороб» от 06.04.2000 г., № 1645-III:

«Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»

Обращаем внимание на слова «у порядку, встановленому законом». Такой краткий порядок имеется в Законе Украины «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» 24.02.1994 г. № 4004-XII (далее – Закон № 4004-XII). В частях 1 и 2 ст. 27 этого закона сказано:

«Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.

Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі не обґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.»

Таким образом, руководитель предприятия (организации) не имеет права самочинно отстранить работника от работы. Для этого должен отсутствовать обоснованный письменный отказ работника от прививки и должно иметь место представление соответствующих должностных лиц санитарно-эпидемиологической службы о не допуске к работе.

В Законе № 4004-XII не сказано, кому работник должен написать такое заявление-отказ от прививки. Очевидно, что работнику, которому угрожают отстранением от работы в связи с отказом вакцинироваться против COVID-19, необходимо написать заявление – «Заява (обгрунтована відмова від щеплення)» – на имя руководителя предприятия (организации), в котором указать, что вакцины против COVID-19 являются экспериментальными, что они не прошли всех стадий клинических испытаний, а поэтому являются медицинскими опытами, которые в соответствии со ст.28 Конституции Украины могут проводиться только с согласия человека. Поэтому такие экспериментальные вакцины не могут использоваться в качестве обязательных профилактических прививок.

В заявлении следует также указать о побочных действиях этих экспериментальных вакцин: тромбофлебит, миокардит (воспаление сердечной мышцы), инсульт, гломерулонефрит (воспаление почек), нефротический синдром, смерть.Следует указать, что прививка вакцины против COVID-19 приводит также к генной модификации человека с непредсказуемыми духовными и физическими последствиями – превращение его из человека Божия в ГМО-человека, что на изучение генетических последствий применения таких экспериментальных вакцин, на клинические испытания могут уйти годы.

При производстве вакцин используется клеточная линия убитого (абортированного) ребенка, что делает невозможным человеку православному ее принять. Требование руководителя предприятия (организации) об обязательной вакцинации работника против COVID-19 под угрозой отстранения от работы является нарушением ст. 42 и 43 Закона Украины «Основи законодавства України про охорону здоров'я» от 19.11.1992 г. № 2801-XII, пунктов 7.3.1. и 7.3.2 резолюции Парламентской ассамблеи Совета Европы от 27.01.2021 г.

Обращаем внимание, что в соответствии со ст. 27 Закона № 4004-XII не допустить работника к работе руководитель может только случае, если он получил от должностного лица государственной санитарно-эпидемической службы представление о не допуске к работе. А подать такое представление должностное лицо государственной санитарно-эпидемической службы может только в случае необоснованного отказа работника от прививки. То есть, наличие обоснованного отказа работника от прививки в виде Заяви (обґрунтованої відмови від щеплення)» (далее – Заява) является достаточным условием для того, чтобы у директора не было законных оснований не допустить работника, отказывающегося вакцинироваться, к работе.

В случае, если работник не предоставил директору такую Заяву, директору надо ждать представления от должностных лиц санитарно-эпидемической службы. Но в виду того, что санитарно-эпидемическая служба Украины расформирована, ожидать скорого представления соответствующих должностных лиц санитарно-эпидемиологической службы в ближайшее время не приходится.

Поэтому всем, кто не желает прививаться вакцинами против COVID-19, надо подать руководителю предприятия (организации) Заяву (обґрунтовану відмову від щеплення). За основу можно взять образцы заявлений, опубликованные в газете «МИР Божий». Вариант такого заявления можно скачать из Интернет.

В случае если руководитель предприятия (организации) самочинно издаст приказ об отстранении от работы сотрудника, нежелающего вакцинироваться, при наличии полученной от работника Заяви - отказа от прививки, ему грозит наказание в соответствии со ст.356 «Самоправство» Криминального Кодекса Украины. Этот приказ надо обжаловать в суде, ссылаясь на вышеуказанные статьи Конституции и законов Украины, резолюцию Парламентской ассамблеи Совета Европы от 27.01.2021 г.

Мы не юристы, поэтому просим читателей показать эту статью юристам. Если наше понимание законов верно, то такая заява сможет защитить граждан Украины, отказывающихся от прививки, в суде. Также она защищает и директора, и работника от незаконного издания такого приказа.

р.Б.Александр

Скачать заявление: zayava-direktoru.doc [43,5 Kb] (cкачиваний: 203)

Директору ___________

____________________

від _________________

адреса ______________

ЗАЯВА

(обґрунтована відмова від щеплення проти вірусу COVID-19)

Я, ________________________________________________________, у зв’язку з опублікуванням наказа МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» от 04.10.2021 г. № 2153 та загрозою не допуску мене до роботи на підставі того, що я відмовляюсь вакцинуватись проти вірусу COVID-19 заявляю про наступне:

Відомо, що, жодна з вакцин проти вірусу COVID-19 не пройшла клінічних досліджень на ефективність та безпеку, котрі повинні були проводитися впродовж декількох років на тваринах та добровольцях. Таким чином, щеплення проти COVID-19, яке триває сьогодні, по суті є всесвітнім науковим та медичним дослідом. Згідно з ст. 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Щеплення проти COVID-19 є медичним втручанням і ризиковим методом профілактики, який має серйозні побічні дії: тромбофлебіт, міокардит (запалення серцевого м'яза), інсульт, гломерулонефрит (запалення нирок), нефротичний синдром та інші, і навіть смерть. Згідно з ст.42 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р. № 2801-XII (далі – Закон № 2801-XII) медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе. Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта.

Згідно з ст. 43 Закону № 2801-XII згода інформованого відповідно до ст.39 цього Закону пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. В Кодексі законів про працю в жодній статті не зустрічається термін «щеплення».
Згідно з ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII (далі – Закон № 4004-XII) профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі не обґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
У резолюції від 27 січня 2021 року Парламентської асамблеї Ради Європи (далі – ПАРЄ) «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові і практичні питання» зазначено: «Забезпечити, щоб громадяни були проінформовані про те, що вакцинація не є обов’язковою і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншому тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі» (ст. 7.3.1); «Гарантувати, що ніхто не піддаватиметься дискримінації за те, що він не був вакцинований, через можливі ризики для здоров’я або небажання пройти вакцинацію” (ст. 7.3.2).

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, керівник не може самочинно не допустити працівника до роботи на підставі відмови його від щеплення. Такі дії керівника підпадають під ст.356 «Самоправство» Кримінального Кодексу України. Згідно з Кодексом законів про працю він не має законних підстав також звільнити працівника, який відмовляється від щеплення. Підставою не допуску працівника до роботи є необґрунтована відмови від щеплення. Посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби може здійснити подання на не допуск до роботи тільки у разі не обґрунтованої відмови людини від щеплення.

Моя відмова від щеплення є обґрунтованою, а саме: згідно з ст.28 Конституції України та ст.42 ти ст.43 Закону України № 2801-XII щеплення проти COVID-19 як медичний та науковий дослід та як медичне втручання (ризиковий метод профілактики) може бути тільки добровільним; згідно з ст.27 Закону № 4004-XII щеплення проти COVID-19 не є обов’язковим. Згідно з резолюцією ПАРЄ від 27.01.2021 р. вакцинація може бути тільки добровільною. При виробництві таких вакцин використовуються клітини вбитої (абортованої) дитини.

Щеплення вакцин проти COVID-19 призводить до генної модифікації людини з непередбачуваними духовними і фізичними наслідками - перетворення її з людини Божої в ГМО-людину. Таким чином, експериментальні вакцини проти COVID-19, які не пройшли всіх стадій клінічних досліджень (у зв’язку з генною модифікацією людини на це потрібні роки) є небезпечним для здоров’я людини медичним дослідом і не можуть в порушення ст. 28 Конституції України використовуватись як обов’язкові профілактичні щеплення.

У зв’язку з поданням цієї Заяви (обґрунтованої відмови від щеплення) і відсутністю подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, у зв’язку з тим, що експериментальні вакцини не пройшли всіх стадій клінічних випробувань і тому не можуть використовуватись як обов’язкові профілактичні щеплення, у Вас не має законних підстав не допусити мене до роботи.

У разі появи наказу про не допуск мене до роботи я буду вимушений (вимушена) відстоювати своє право на працю та на право жити без щеплення експериментальними вакцинами проти COVID-19 в суді.

Відповідь на цю заяву прошу надіслати мені на вищевказану адресу у строк, визначений законом України «Про звернення громадян».

______ _____

(дата) (підпис)

13 ноября 2021 Просмотров: 2 760